High Quality Content by WIKIPEDIA articles! Проблема забезпечення країни вітчизняними енергоносіями є однією з найбільш актуальних. Це пов'язано не тільки з дефіцитом власних запасів нафти і газу, але і з частковим згортанням вугільної промисловості, закриттям старих вугільних шахт. У цих умовах особливого значення набуває пошук нових альтернативних джерел енергоресурсів, зокрема залучення до паливно-енергетичного балансу так званого солоного вугілля, характерного підвищеним вмістом солей лужних металів, значні (до 10% від наявних) запаси якого виявлені на Західному і Північному Донбасі. Над проблемою використання солоного вугілля сьогодні працюють ряд вчених у ФРН, США, Англії, Польщі, Австралії і інш. країнах , де дефіцит вугільної сировини назрів раніше, ніж в Україні. Основні труднощі пов'язані з освоєнням і використанням родовищ лужного вугілля зумовлені його підвищеною шлакуючою і корозійною здатністю, а також негативним екологічним впливом на довкілля при спалюванні або іншій термообробці. У 1980-90-тих роках у нашій країні проведено ряд досліджень теоретичного і прикладного плану, метою яких було створення перспективних технологій переробки вітчизняного солоного вугілля. Зокрема, такі дослідження провели Державний інститут мінеральних ресурсів (ДІМР) України, Донецький комплексний відділ інституту “ВНИИПИГидротранспорт” (нині НВО “Хаймек"), Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, Інститут проблем моделювання в енергетиці НАН України, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії (ІНФОВ) НАН України, Донецький політехнічний інститут (нині – Донецький національний технічний університет).